Стаття

Гуманістична медіація Жаклін Моріно: суть, наявна затребуваність та практична філософія

Оксана Лісянська, Софія Дутчак

Гуманістична медіація — авторська модель медіативної практики, розроблена французькою медіаторкою Жаклін Моріно (Jacqueline Morineau) на початку 1980-х. У центрі підходу — не стільки класичні правові інтереси або «позиції» сторін, скільки людська гідність, глибинні сенси конфлікту, емоційні та духовні виміри і зміни взаємовідносин. Моріно дивним чином поєднувала практичні техніки посередництва з гуманітарною рефлексією. Відтак модель гуманістичної медіації, у центрі якої є власне Людина як цінність, життя, як індивід з власними потребами, відчуттями, думками та баченнями, з власною історією та досвідом постає протагоністом простору медіації. У конфліктній ситуації, з усіма причинами та наслідками, медіанти, які обирають простір гуманістичної медіації, обирають турботу, захист, прийняття себе та іншого. Результатом гуманістичної медіації завжди є право перш за все бути почутими, прийнятими, а відтак зміни конфліктної ситуації приймають конструктивний напрям.

Жаклін Моріно (1934–2023) — одна з центральних фігур європейського медіативного руху. Її метод народився не в академічному кабінеті, а на передовій людського болю — в практиці кримінальної медіації, де вона десятки років працювала з вбивцями, ґвалтівниками, жертвами, родичами та близькими загиблих.

Після закінчення навчання у класичній археології Жаклін стає дослідницею грецької нумізматики у Британському музеї в Лондоні. На запрошення тодішнього Міністерства юстиції у 1984 році розпочинає перший досвід кримінальної медіації у Франції та Європі. Розвиває гуманістичну медіацію у Франції та за кордоном у судовій, соціальній, освітній (школа і університет) та міжнародній сферах. Вагомою є робота у проєкті медіації заради миру на Балканах та співпраця з ЮНЕСКО щодо програми розвитку культури миру.

Гуманістична медіація — спосіб вирішення конфліктів і суперечок. Модель Жаклін Моріно полягає у перейманні досвіду від коріння античної Греції, де справедливість вимірювалася на двох важливих та фундаментальних важелях: юридичному та гуманному. У центрі гуманістичної медіації постає не сам конфлікт чи суперечка, а Людина як цінність, медіанти та їхні моральні, психологічні, фізичні стани.

Використовуючи модель Жаклін Моріно, конфліктні сторони не втрачають, а знаходять особисті цінності, мають змогу зрозуміти, відчути та вербалізувати причини і наслідки суперечок. Навіть у випадках сепарації, несправедливих ситуацій відновлення та вирішення відбувається із збереженням цілісності та поваги людської гідності, гуманізму загалом.

Гуманізм, що ніскільки не відштовхує науковий внесок для людства, а що підкреслює ліміти (межі).1

Жаклін Моріно з початку 80-х років розпочинає застосовувати разом із колегами, учнями і послідовниками гуманістичну модель медіації у всіх галузях і напрямках: від інституційної юридичної, судової до освітньої, медичної. Саме ця модель поширюється у різних європейських країнах, знаходячи багато прихильників, і широко використовується у рамках відновного правосуддя.

Тобто протягом майже півстоліття гуманістична медіація служить людству у пошуках справедливості та миру. Як зазначала особисто Жаклін Моріно: «Немає щастя без миру і немає миру без справедливості».1

Власне гуманістична медіація — це про право на щастя, мир та справедливість кожної Людини.

Саме тому підхід Жаклін Моріно — не «soft-психологія» і не «рекомендації для переговорів», а робота з людською правдою, травмою, провиною, соромом, потрясінням і зруйнованими сенсами. Власне тому ця модель має особливий ідентифікаційний фундамент, заснований на історичному досвіді Античної Греції.

Динаміка гуманістичної медіації

θεωρία → Κρίσις → Κάθαρσις → Συνειδητοποίηση
Теорія → Криза → Катарсис → Усвідомлення

Ця динаміка, описана ще в Арістотеля в «Поетиці» як очищення через страждання, стала основою моделі Жаклін Моріно. У гуманістичній медіації ми застосовували її у поєднанні з психологічним супроводом «до» і «після» медіації. Як у давньогрецькому театрі криза героїв ставала необхідною передумовою катарсису, так і в роботі з українцями зараз — у сесіях відбувається очищення й переосмислення не лише особистого, а й колективного болю.

Саме у процесі «теорії» людина ділиться власною ситуацією. У просторі довіри та конфіденційності, де немає засудження, інтерпретації, запитань, порад, а є повне прийняття, «теорія» перетворюється на глибоке занурення у стан відчуттів, ситуацій, що мають імпакт на сьогодення. Віддзеркалюючи, фахівці ще більше заглиблюють особу у власну історію, і тоді стається «магія»: десь там, дуже глибоко, у резонансі із внутрішньою дитиною «виливаються» назовні історії геть забуті та неусвідомлені.

Криза — процес болючий, непростий. Багатьом хочеться втекти, не бачити того клубка темного кольору, який, витягнувши на світ і розгортаючи, бачиш — відчуваєш страх, сором, невпевненість, гнів. Це сльози безсилля, сльози травми, втрат, пережитого насилля, несправедливості — і сльози усвідомлення, полегшення. То акт зцілення. Один раз витягнувши назовні клубок і розмотавши його, кожна темна нитка має можливість отримати світло і зовсім інше забарвлення.

Катарсис — як вибір і усвідомлення. Вибір іншого майбутнього, з усвідомленням тягучих травм теперішнього і минулого, стає не саботажем, не руйнацією, не деструктивними конфліктами, не внутрішньою темною іржею, що поширюється тілом. Відбувається очищення, «викидання сміття», і тьмяність трансформується у кольори життя.2

Ключові елементи метода

«Людина в центрі»: кожен конфлікт приховує особистісну, моральну та екзистенційну сторони всієї ситуації, які важливо висвітлити, а не ігнорувати.

За Моріно, будь-який конфлікт — це не тільки зіткнення інтересів, а й зіткнення людських історій, ран, цінностей, невимовного болю та втраченої гідності. Зіткнення на межі переплетення. Завдання медіатора — зробити так, щоб сторони були почуті. Завдання гуманістичного медіатора — зробити так, щоб сторони були почуті в своїй людяності, а не тільки в своїх вимогах.

Табл. 1. Дві оптики конфлікту. Порівняння класичної та гуманістичної моделі медіації

РівеньНа що дивиться класична медіаціяНа що дивиться гуманістична медіація
ПоверхняПозиції, інтереси, фактиПочуття, цінності, рани, особиста історія
ЦільУгодаЗаключення проведеної медіації + відновлення довіри до себе і сторони конфлікту, гідності, сенсу, відносин
Робота з емоціямиЕмоції називаються, але без зануренняЕмоції — центр процесу, через них відкривається суть конфлікту
Сприйняття людини«Учасник спору»«Людина зі своїм болем та історією»

Навчальний курс

«Гуманістична медіація та психологічний супровід медіантів до та після медіації. Гуманістична медіація Жаклін Моріно»

Впроваджуючи цей навчальний курс, розрахований для усіх спеціалістів, які працюють у гуманному середовищі, у прямому контакті з іншими, ми пропонуємо не лише поглиблене вивчення моделі Жаклін Моріно, а й необхідну практичну навичку для збереження здорового життя кожного співвітчизника незалежно від місця проживання у даний момент.

Психологічний супровід до та після медіації є важливим засобом підтримки та турботи, а також вагомим важелем у зміні перебігу деструктивної конфліктної ситуації.

«Гуманістична медіація відчиняє двері до психології так, як психологія може відчинити двері до гуманістичної медіації». — Жаклін Моріно

Про що саме ця цитата?

Безліч запитів до психологів, які на перший погляд не мають відношення до конфліктних ситуацій, проте під час сесій стикаються із внутрішньоособистісними чи сімейними, соціальними, трудовими конфліктами. «Випливають» ситуації, у яких мають прояв психологічного насильства, історичних травматичних подій тощо.

Мати можливість звернутися до гуманістичної медіації — це власне шлях та вибір зцілення. Так само, якщо мова йде про конфліктну ситуацію, доторкнутися до власного болю потребує підтримки фахівця перед медіацією та супроводу після неї.

Психологи та гуманістичні медіатори на попередніх зустрічах торкаються важливих питань:

  • Що насправді болить, але не звучить вголос?
  • Яка людська потреба поранена? Визнання, справедливість, безпека, повага, зв'язок, вдячність, любов?
  • Що для людини як особистості є важливим та цінним?

Практичні інструменти для реалізації принципу

«Дзеркало» — базовий інструмент Моріно, коли медіатор у процесі своєї роботи відображає не слова, а сенс і почуття. Дзеркало за Моріно: «Я відчуваю».

У такий момент людина переміщується на рівень болю і, якщо хочете, здорового егоїзму та особистісного стану. У цій площині вже можливий справжній діалог, або його початок.

Практика «Дзеркало» в моделі Жаклін Моріно — це інструмент глибинної гуманістичної медіації, який дозволяє людині побачити власний внутрішній стан через відображення іншого. У цій моделі вважається, що конфлікт завжди віддзеркалює те, що відбувається всередині нас: наші страхи, пережиті емоції, невимовлені потреби. Коли ми дивимося в «дзеркало» — в поведінку, реакції чи слова іншої людини — ми фактично зустрічаємося сам-на-сам із частиною себе, яку довгий час не помічали або відкидали. Це робить практику потужним способом самопізнання і м'якого розкриття правди про власні межі та вразливості.

Під час роботи з «Дзеркалом» медіатор запрошує людину уважно дослідити, що саме викликає напругу, образу чи гнів у поведінці іншого учасника конфлікту. Замість оцінок та звинувачень увага спрямовується на внутрішні переживання: що я відчуваю? яку мою потребу це зачіпає? яку історію мого життя це повторює? Завдяки цьому клієнт переходить від реактивності до усвідомлення, а взаємодія з іншою людиною перестає бути боротьбою — вона стає дорогою до відновлення контакту з собою.

Головною вимогою у роботі гуманістичного медіатора є навичка повністю залишати за простором медіації інші професійні, кваліфікаційні та особисті надбання — щоб забезпечити процес без інтерпретацій, аналізу та власних проєкцій.

Робота з «я-повідомленнями» і визнанням почуттів.

Медіатор стежить, щоб людина говорила про себе і від себе, а не про провину іншого.

Замість: «Ти зруйнував мені життя!» Через медіатора перетворюється на: «Я відчуваю лють і біль. Мені важливо, щоб те, що я пережив, було визнано».

Ефект: агресія зникає, залишається правда.

Нейтральна, але тепла присутність медіатора. У гуманістичній медіації медіатор діє не технічно-холодно, а по-людськи-емпатично, при цьому не стаючи ні на чий бік.

Табл. 2. Win–Win у гуманістичній медіації: користь для учасника і суспільства

Результат клієнта / медіантаРезультати гуманістичного медіатора / зміни у суспільстві
Визнання та відновлення гідностіНабагато глибший і стійкіший результат
Емоційне розвантаженняЗниження повторних конфліктів
Повернення до суб'єктності, а не ролі «жертви»Відновлення відносин, а не тільки робота з «паперами»
Усвідомлення себе та іншого, відтак конфліктної ситуації: зміни у виборі, життіУсвідомлені прийняті рішення медіантами
Чітке бачення власних цінностей та цінностей іншогоСоціальні звʼязки, основані на етично-моральних цінностях

Табл. 3. Ідейний фундамент гуманістичної медіації

ПідставаПояснення простими словами
ЕкзистенціалізмЛюдина — це не її вчинок. Завжди є шанс на нове.
Юнгіанська психологіяУ конфлікту є «тінь» — те, що витіснено і не прожито.
Християнський гуманізм (культурний, а не релігійний)Цінність кожної людини — єдина і не залежить від провини.
ПсихоаналізРозпізнавання й символізація болю, надання голосу несвідомому, відроджене відкривання простору бажання.

Духовний інтелект (SQ): сенс, цінності, внутрішня опора

Якщо ми говоримо про гуманістичну медіацію та практикуємо її, ми також говоримо про ще один цінний скарб, який здобуваємо завдяки моделі Жаклін Моріно та у поєднанні із психологічним супроводом, — про духовний інтелект (SQ).

Це не про релігію. Це про глибину. Про сенс. Про те, що тримає нас у найважчі моменти і допомагає залишатися собою.

Духовний інтелект (SQ)

Сенс · цінності · мудрість · внутрішня опора

Здатність бачити глибинні смисли, жити згідно з цінностями і зберегти внутрішню цілісність.

Складові

  • Смислотворення
  • Саморефлексія
  • Внутрішній компас
  • Гуманність і співчуття
  • Мудрість
  • Внутрішній спокій

Де проявляється

  • Стосунки
  • Кризові ситуації
  • Конфлікти
  • Важливі рішення
  • Пошук покликання

Що таке IQ, EQ і SQ?

  • IQ — інтелектуальний інтелект: логіка, мислення, аналіз, пам'ять і здатність вчитися. Відповідає за як думати.
  • EQ — емоційний інтелект: розуміти свої емоції та емоції інших, бути в контакті, спілкуватися, регулювати стан. Відповідає за як відчувати та взаємодіяти.
  • SQ — духовний інтелект: сенси, цінності, мудрість, етика, внутрішній компас, здатність залишатися цілісним у кризах. Відповідає на головне питання: «Навіщо?»

Просте порівняння: IQ → Як думати? EQ → Як почувати й взаємодіяти? SQ → Навіщо я живу та роблю вибір?

Якщо життя — подорож: IQ — це карта. EQ — вміння йти з іншими. SQ — розуміння, куди і заради чого ти йдеш.

Чому гуманістична медіація актуальна саме зараз?

Війна змінює не тільки юридичний ландшафт простору для медіації, а й всю тканину спільнот: мільйони переселенців, систематичні втрати і травми, зруйновані локальні мережі довіри, люди, які сподіваються на відновлення відносин між сусідами, ветеранами та жертвами насильства. У таких умовах класичні юридичні механізми часто виявляються недостатніми і безсилими. І виникає потреба в підходах, які враховують емоційну і смислову реальність постраждалих. Тут гуманістична медіація має важливі, якщо не сказати стратегічні переваги.

Відновлення людської гідності постраждалих — відправна точка медіації під час війни. Адже війна приносить стигматизацію, втрату визнання. Гуманістична медіація дає простір для визнання болю і відновлення гідності, що саме по собі є важливою формою відновлення справедливості.

Але мова йде не тільки про проблеми війни тут і зараз. Роботи для гуманістичної медіації вистачатиме і в післявоєнний час. Адже після військових конфліктів усі локальні спільноти відчувають загострення побутових конфліктів. Підхід Моріно фокусується не на «справі» як такій, а на відносинах — що дозволяє запобігати ескалації та відновлювати соціальну повсякденність.

Відомо, що в післявоєнних суспільствах завжди настає період, який соціологи називають «соціальним поверненням до себе». Це не про відновлення будинків і доріг, це про відновлення відносин, травмованих насильством, втратою, переселенням, моральною втомою і розривом довіри. Класичні моделі конфліктології відповідають на питання «хто винен?», тоді як суспільство потребує відповіді на питання «як нам тепер далі жити разом?».

Чому саме цей підхід є релевантним для українського контексту? Україна вже зараз живе в багатошаровому конфлікті. Лінії дотику військових, ветеранів і цивільних. Лінії дотику тих, хто виїхав, тих, хто залишився, і тих, хто повернеться. Лінії дотику тих, хто пережив окупацію, обстріли, руйнування і втрати, і тих, хто цього майже не бачив. Це — різні травми і різні правди, які неминуче стикаються в побуті, і краще, якщо до цього готуватися вже зараз.

«Сьогодні медіація не конфігурується лише як “проєкт суспільства”, а, скоріше, як “проєкт цивілізації”: потрібно реагувати на планетарну революцію, яку ми переживаємо, за умови, що ми зуміємо прожити її та поділитися нею завдяки тому, що є в нас». — Жаклін Моріно1

Гуманістична медіація призначена для роботи з людською правдою, а не з позицією. Система Моріно працює саме з наслідками насильства. Підхід десятиліттями застосовувався до жертв злочинів; людей, які пережили приниження; спільнот, розколотих ворожнечею; жертв домашнього насилля; дітей і підлітків, які переживають насилля, тиск і булінг. Тобто — рівно до того, з чим зіткнулися сьогодні мільйони українців.

Гуманістична медіація не стирає відповідальність — вона повертає суб'єктність, що для українського суспільства сьогодні майже критично. Війна посилила почуття безпорадності, а безпорадність — найкращий ґрунт для агресії, цинізму та побутового насильства. Підхід Моріно працює не з симптомами, а з першопричиною — втраченою цінністю себе та незрозумілою цінністю іншої сторони.

Що може бути далі без медіації гуманістичного типу?

Гарна новина в тому, що всі війни колись закінчуються. Не дуже гарна — що післявоєнна Україна зіткнеться як мінімум із трьома великими ризиками:

Табл. 4. Соціальні наслідки для післявоєнної країни / суспільства

РизикПроявПідсумок без медіаторських методів
Соціальний розривВнутрішньонаціональна образа, регіональні та групові конфліктиГеттоїзація, турбулентність суспільства, родин
Нормалізація агресіїПобутове насилля, травматизація дітей, вимушені переселенціПонівечене покоління
Втома від державиСлабкі або агресивні інститути, тотальна недовіра у суспільствіХаос, самозасудження, самопопулізм

Реалізуючи місію гуманістичної медіації крізь ситуацію в Україні, не ставиться мета подати цю систему як «добру казку». Швидше, мова йде про навичку, здатну утримувати націю від сповзання в затяжну внутрішню війну після зовнішньої. Юридична справедливість, яка захищає, в симбіозі з гуманістичною справедливістю, яка зцілює, — робоча модель для становлення культури миру в Україні.

Жаклін Моріно створила робочий міст між болем і майбутнім. Якщо Україна збудує цей підхід у свою практику — від шкіл і громад до роботи з ветеранами та жертвами — це стане не просто гуманітарною опцією, а стратегією національної стійкості.

Коли біль шукає голос

Психолог працює з внутрішнім світом особистості, а гуманістичний медіатор — з простором відносин між людьми. На перетині цих двох підходів з'являється те, що сьогодні життєво необхідно Україні — культура діалогу, де травма не перетворюється на ненависть, а біль не стає новою агресією.

Українські психологи вже зараз накопичили колосальний досвід роботи з ПТСР, втратою, насильством, депортацією, військовою та цивільною травмою. Терапія відповідає на питання «як прожити це всередині?», тоді як медіація відповідає на питання «як жити разом після того, що сталося?».

Це не гуманізм заради гуманізму, а питання безпеки

Чим довше суспільство залишається з невисловленим болем, тим агресивнішим стає його «мирне життя». Мир після війни нерідко породжує більше внутрішніх агресій, ніж сам період бойових дій. Гуманістична медіація допомагає гасити цю «уповільнену міну» не юридично, а антропологічно: вона запобігає перетворенню травми на насильство.

Непрожита травма завжди шукає вихід. Якщо ветеран, переселенець, вдова, волонтер, підліток, свідок руйнувань не мають де розповісти свою правду, вона перетворюється на дратівливість, спалахи люті, стійку недовіру, потребу контролювати, придушувати або мститися. На рівні суспільства це обертається хвилею домашнього насильства, вуличної агресії, радикалізації і поляризації. Саме так народжується нова спіраль війни — внутрішня.

Гуманістична медіація втручається до того, як конфлікт стає вибухом. Її завдання — не просто «помирити», а повернути людині базову здатність бути в контакті: з собою, з іншими, з реальністю. Там, де юрист бачить порушення, медіатор бачить рану.

Це не про «обійняти і пробачити». Це про профілактику насильства, про стратегію виживання нації і про те, щоб світ, який ми одного разу створимо, не зруйнувався зсередини.

Інтеграція з програмами відновної / перехідної юстиції

Україна вже обговорює і навіть реалізує елементи відновної юстиції. Гуманістична медіація може як доповнити формальні правові процедури, забезпечуючи простір для визнання, вибачень і локальних форм відновлення, так і стати окремим інститутом рішень постконфліктного примирення.

В Європі відновне правосуддя застосовує модель гуманістичної медіації за Жаклін Моріно. Одним із найважливіших секторів постконфліктного періоду є підтримка та реінтеграція ветеранів. Медіація може допомогти у вирішенні конфліктів як усередині сімей, так і всередині спільнот, а також знизити ризик маргіналізації та побутового насильства.

Короткий практичний приклад у контексті військового конфлікту в Україні

Чоловік повертається з фронту. Агресія, відчуженість, почуття незатребуваності. Дружина подає на розлучення. Класична медіація насамперед вирішувала б питання: як жити окремо, хто де буде жити, як ділити відповідальність за дитину. Гуманістична медіація за допомогою техніки віддзеркалення спочатку піднімає глибину: страх, провина, вивчена «закритість почуттів» у чоловіка; втома, самотність, безпорадність і злість у жінки. І тільки після визнання болю — перехід до рішень. У 40–60% випадків після такого етапу сторони вибирають не розлучення, а відновлення або принаймні спробу відновлення чи трансформації.

Методичні практики медіації за Моріно

  • Множинність медіаторів: Моріно рекомендує, щоб у процесі було від 2 до 5 медіаторів залежно від масштабу групи, що дозволяє мати «хор» (як у грецькій трагедії) і забезпечувати достатню присутність і відображення.
  • Фокус не на фактах, а на почуттях і цінностях.
  • Тренінг медіаторів як «шлях життя»: підготовка — це не тільки вивчення технік, а й саморозвиток і покликання.
  • Вибір між «дорогою смерті» і «дорогою життя»: залишатися в болю і повторенні або прийняти трансформацію і вихід у нове життя.

Для адаптації моделі в українському контексті важливо розуміти: метод розрахований на глибоку роботу з людиною, а не просто на «поділ майна» або «просту угоду». Людям необхідно бути почутими, а не «відмедійованими» швидко і формально. Адже там, де поранено людську гідність, без гуманістичного підходу немає справжнього примирення.

Практично це виражається в техніках: довірчі бесіди, активне і «глибоке» слухання, дзеркалювання висловлювань, акуратне введення теми провини і відповідальності, психологічний супровід після медіації.

Дорожня карта для впровадження в Україні

  • Тренінги та сертифікація медіаторів з гуманістичного підходу — переклад та адаптація навчальних матеріалів Моріно; співпраця з її інститутами та центрами (CEMA/CMFM, Institut de la médiation humaniste).
  • Травма-інформованість — обов'язковий модуль з роботи з військовою травмою, ПТСР та кризовими станами.
  • Інтеграція з програмами відновної юстиції та системою репарацій — пілотні проєкти в регіонах з високою потребою.
  • Фокус на спільноті та багаторівневу підтримку — поєднання медіації, психологічної допомоги та соціальних програм.
  • Дослідження та моніторинг — документувати результати пілотних проєктів з урахуванням локальних культурних особливостей.

Маніфест гуманістичної медіації: людина понад конфлікт

Ми вступаємо в час, коли головна битва буде вже не за землю, а за людину. За її внутрішній світ, здатність відчувати, довіряти, створювати зв'язок і обирати діалог замість руйнування.

Ми стверджуємо:

  1. Людина не зобов'язана «триматися» — вона має право проживати. Гуманістична медіація повертає емоціям легітимність.
  2. Довіра — цінний ресурс, але його можна вирощувати. Медіація створює простір, де довіра відроджується не наказом, а прожитим розумінням.
  3. Діалог — це не слабкість. Це форма сили. Сильний — не той, хто тисне, а той, хто здатний витримати чужу правду без знищення своєї.
  4. Не можна будувати демократію на мові насильства. Якщо мова суспільства — крик, маніпуляція, придушення або мовчання — воно приречене продовжувати війну всередині себе.
  5. Психологи та медіатори — не «обслуговуючий персонал», а архітектори майбутнього. Конфлікт — це не загроза, а перехід; опонент — не ворог, а свідок мого зростання; процес важливіший за его.

Ми, як нація, маємо право не повторити сценарій народів, які перемагали на фронті і програвали в мирі. Гуманістична медіація — це цивілізаційний вибір бути народом, який чує, а не тільки говорить. Який лікує, а не тільки виживає. Який будує, а не тільки захищається.

Мир — це не документ. Мир — це озвучена справедливість, дія, ритуал, навичка і цінність. І він починається з простої фрази: «Я готовий тебе почути. Я тебе чую».

FAQ — найчастіші питання

У чому головна відмінність гуманістичної медіації від класичної?

Класична медіація націлена на угоду і вирішення спору. Гуманістична медіація — на прийняття себе та іншого, зцілення, інше бачення ситуації, захист, цінності, гідність і здатність до діалогу. Угода не є метою, але є можливим результатом після того, як людям повертається голос і суб'єктність. Не завжди стосунки можуть відновитися, але гуманістична медіація завжди про право на щастя та прийняття, простір цінності кожної людини.

Чому цей підхід особливо актуальний для України під час і після війни?

Війна руйнує довіру, породжує травму, стигму, злість і роз'єднання. Суд, поліція або закон можуть відновити порядок, але не довіру. Гуманістична медіація працює з людиною, її болем і ставленням до іншого — це те, без чого післявоєнне суспільство не може бути стійким.

Яка роль психологів у гуманістичній медіації?

Психологи допомагають людині пережити травму всередині, а медіатори — проживати її у відносинах і діалозі. Психологи готують і підтримують учасників, формують травмачутливі практики, а медіатори можуть створити безпечний простір для розмови. Це союз, а не конкуренція.

Чи можна застосовувати медіацію, якщо людина важко травмована?

Так, але не відразу. Іноді перед медіацією потрібна терапія. Якщо учасник не може витримувати діалог, перебуває в стані сильного афекту, ПТСР або повної недовіри — спочатку потрібна психологічна підтримка. Медіатор не повинен тягнути людину силоміць у розмову.

Чи працює медіація з «незагоєним» болем — наприклад, з втратою, насильством, військовими злочинами?

У гуманістичному підході — так. Медіація не стирає відповідальність і не пропонує «пробачити і забути». Але вона дає людині право бути почутою, визнаною і не залишеною наодинці зі своїм болем. Це частина відновлення справедливості — не юридичної, а людської.

Чи не небезпечно «розмовляти з агресором»?

Гуманістична медіація не виправдовує насильство і не зрівнює жертву і злочинця. Мова не про «помирити за будь-яку ціну», а про те, щоб зупинити цикл насильства. Зустріч можлива тільки там, де обидві сторони в змозі витримати діалог. Якщо це небезпечно — медіація не проводиться.

Як гуманістична медіація може допомогти громадам, сусідам і сім'ям?

Вона допомагає проживати побутові конфлікти без руйнування зв'язків. Після війни люди повертатимуться в спільні двори, школи, під'їзди та сім'ї — з різним досвідом і різним болем. Медіація дозволяє не допустити другої хвилі конфронтацій — вже внутрішніх.

Це взагалі практично? Чи звучить надто гуманітарно?

Найпрактичніша річ у післявоєнному суспільстві — люди, які вміють домовлятися. Медіація — це зниження ескалації, навантаження на суди та поліцію, профілактика насильства, збереження спільнот, економія ресурсів і більш стабільне повсякденне життя. «Гуманність» тут — не емоція, а інструмент безпеки.

1 Morineau, J. (2016). La médiation humaniste: Un autre regard sur l’avenir. Érès, Toulouse. (укр. перекл.: Гуманістична медіація: ще один погляд у майбутнє, Casa editrice Rostyslav Burlaka, Київ, 2022).

2 Дутчак Софія, Бйондо Даніеле (ред.), Разом / Insieme. Розділ: «Insieme / Разом. Історія командної роботи в умовах надзвичайної ситуації», с. 23–42, уривок: с. 36–37. Рим: Vecchiarelli Editore, 2025.

Бібліографічні джерела

  • Morineau, J. (1998). L’esprit de la médiation. Érès, Toulouse. (італ. перекл.: Lo spirito della mediazione, Franco Angeli, Milano, 2000).
  • Morineau, J. (2008). Le médiateur de l’âme. Le combat d’une vie pour trouver la paix intérieure. Nouvelle Cité, Paris. (італ. перекл.: Il mediatore dell’anima, Servitium, Milano, 2010).
  • Morineau, J. (2016). La médiation humaniste: Un autre regard sur l’avenir. Érès, Toulouse. (італ. перекл.: La mediazione umanistica: un altro sguardo sul futuro, Érès, Toulouse, 2016; укр. перекл.: Гуманістична медіація: ще один погляд у майбутнє, Casa editrice Rostyslav Burlaka, Київ, 2022).
  • Разом/Insieme: свідчення українського народу про війну, зібрані українськими та італійськими психологами / за ред. Софії Дутчак, Даніеле Біондо. Vecchiarelli Editore, 2025. 240 с. ISBN 978-88-8247-539-0.

Автори статті

Оксана Лісянська

Практикуюча психологиня

  • Дійсний член Української громадської організації «Інститут розвитку символдрами та глибинної психології» (ІРСГП)
  • Член ГС «Національна психологічна асоціація»

Софія Дутчак

Учениця Жаклін Моріно, гуманістична медіаторка, практикуюча психологиня

  • Авторка та викладачка навчального курсу «Гуманістична медіація та психологічний супровід медіантів до та після медіації. Гуманістична медіація Жаклін Моріно»
  • Членкиня НПА, модераторка дивізіону психології та медіації у вирішенні конфліктних ситуацій НПА

Детальніше про навчання: humanisticmediation@gmail.com

← Усі статті